Там, де заходить сонце - Олена Пшенична

Драматичний роман «Там, де заходить сонце» української сценаристки й журналістки Олени Пшеничної є її повнометражним письменницьким дебютом. Вона веде оповідь від третьої особи здебільшого з перспективи Віри, часом звертаючись безпосередньо до читачів. Поєднання літературної української мови з елементами суржику й лайки додає автентичності персонажам, підкреслює місцевий колорит і робить діалоги живими. Текст емоційно багатий, у ньому сплелися сум, біль, тепло і гумор. Авторка часто використовує порівняння, метафори, детальні описи внутрішніх станів і предметів, не боячись вдаватися до пишних і барвистих образів. Вона фокусується на деталях повсякденного життя — листи на фронт, святкування днів народження, приготування настоянок, читання книжок, що створює реалістичну атмосферу та ефект присутності.

Будинок для літніх людей стає не лише місцем дії, а й символом заходу людського життя, через який письменниця показує тілесну і психологічну старість, страхи й радості літніх людей. Авторка підкреслює цінність віри, надії, людяності та взаємопідтримки у будь-які періоди, а особливо під час війни. Книга також торкається питання конфліктів між поколіннями, зокрема відчуження дітей від батьків та відповідальність за них. Ця книга сподобається тим, хто цінує емоційно насичені історії про життя, сім’ю, старіння, а також тим, хто готовий співпереживати, сміятися й плакати разом із героями.